О.И. Опарина. Ирония в работах Ч. Дарвина: комплексный подход. В статье предпринимается попытка рассмотреть иронию в научном дискурсе на примере работ Ч. Дарвина, объединив три основных подхода: интерпретационный, коммуникативный и стилистический. Выбор текстов Ч. Дарвина обусловлен популярностью созданного им мировоззрения, разнообразием жанров его произведений и прекрасным языком изложения материала. Для выражения иронии используется ряд способов, как то стилистически маркированная лексика, метафоры, сравнения и сравнительные обороты, основанные на контрасте и парадоксе, картины-зарисовки, интертекстуальные фрагменты. Подход с позиций интерпретации выявил и «одноступенчатую», и «двухступенчатую» трактовку в распознавании иронии. К первой следует отнести популярные, известные образы, клишированные выражения, ссылки на мнения других ученых с использованием стилистически маркированной лексики. О «двухступенчатой» интерпретации следует говорить при инференции и картинах-зарисовках. Коммуникативный аспект обусловлен пониманием времени создания текста, целевыми установками автора на создание равноправных уважительных отношений с читателем. Адресат воспринимается изначально как «свой», что обусловило представление материала. Текст Ч. Дарвина не содержит стратегии «нападения» или «защиты», это «ролевая игра», где роли меняются в рамках текстового фрагмента. Примененный в статье комплексный подход изучения иронии позволяет рассмотреть языковую личность создателя текста и способы представления информации в полном объеме.

Ключевые слова: Дарвин, интерпретационный подход, инференция, интертекстовый фрагмент, ирония, картина-зарисовка, коммуникативный подход, контраст, стилистически маркированная лексика, «ролевая игра», языковая личность, языковые средства.

О.І. Опаріна. Іронія в роботах Ч. Дарвіна: комплексний підхід. Ця стаття є спробою розглянути іронію в науковому дискурсі на прикладі робіт Ч. Дарвіна, об'єднавши три основні підходи: інтерпретаційний, комунікативний та стилістичний. Вибір текстів

Ч. Дарвина зумовлений популярністю світогляду, автором якого є вчений, різноманітністю жанрів його творів і прекрасною мовою викладу матеріалу. Для створення іронії застосовано ряд способів, як то стилістично маркована лексика, метафори, порівняння та порівняльні звороти, засновані на контрасті й парадоксі, картини-замальовки, інтертекстуальні фрагменти. Інтерпретаційний підхід виявив як «одноступінчате», так і «двохступінчате» розпізнавання іронії. До першого слід віднести популярні, відомі образи, клішовані вирази, посилання на думки інших вчених з використанням стилістично маркованої лексики. Про друге слід говорити за наявності інференції та картин-замальовок. Комунікативний аспект обумовлений розумінням часу створення тексту, цільовими установками автора на створення рівноправних поважних відносин з читачем. Адресат сприймається як «свій», що зумовило подання матеріалу. Тексти Ч. Дарвіна не містять ні стратегії «нападу», ні «захисту», радше ця стратегія – «рольова гра», де ролі міняються в рамках текстового фрагмента. Застосований у статті комплексний підхід до вивчення іронії дозволяє всебічно розглянути мовну особистість творця тексту і способи подання ним інформації.

Ключові слова: Дарвін, інтерпретаційний підхід, інтертекстовий фрагмент, інференція, іронія, картина-замальовка, комунікативний підхід, контраст, мовна особистість, мовні засоби, стилістично маркована лексика, стратегія «рольової гри».

O.I. Oparina. Irony in Ch. Darwin’s works: a complex approach. The article attempts at a complex approach to irony in scientific discourse by Ch. Darwin through combining three perspectives of irony studies: interpretational, communicative and linguistic stylistic proper. The object of consideration is Ch. Darwin’s texts as suggested by the popularity of the world view created by the scientist, a great variety of genres and the brilliant English language of his works. Irony in his books is created by a number of means and models: stylistically marked vocabulary, metaphors, comparisons and comparative constructions based on contrast and paradox, picture-sketches, intertextual fragments. The use of interpretational approach reveals both “one-stage” and “two-stage” interpretations of irone. The former is implied by popular fixed images, clichés, and references to other scientists’ opinion using stylistically marked vocabulary. The latter involves inference and picture-sketches. Communicative approach includes several issues: the knowledge of the epoch of text creation, author’s goals of setting respectful and equal relations with his readers. The addressee is regarded as a “non-alien” which corresponds to the means of presenting the material. Darwin’s textual strategy is neither “aggression” nor “defense”, it is rather a “role-play” strategy where roles can be changed within text fragments. The complex approach used in the article allows a concise consideration of author’s linguistic personality and his ways of presenting information.

Keywords: Darwin, interpretative approach, inference, intertextual fragment, irony, sketch-picture, communicative approach, contrast, stylistically marked vocabulary, "role play", linguistic identity, linguistic means.