Е. В. Марина. Либертинизм в драматургии времён английской Реставрации: когнитивно-прагматический аспект. Целью статьи является исследование LIBERTINISM / ЛИБЕРТИНИЗМА как дискурс-генерирующего концепта времён английской Реставрации и его проявлений в драматических произведениях семнадцатого века. Внимание сосредоточено на драматическом дискурсе семнадцатого века и социально-исторических условиях, обусловивших происхождение и развитие либертинизма в драматических произведениях времён английской Реставрации. В статье я утверждаю, что в период английской Реставрации LIBERTINISM / ЛИБЕРТИНИЗМ развивался наряду с такими концептами, как EMPIRE / ИМПЕРИЯ, HONOUR / ЧЕСТЬ, LOVE / ЛЮБОВЬ, MODE / МОДА, SCIENCE / НАУКА, TRADE / ТОРГОВЛЯ, WIT / ОСТРОУМИЕ. После многих лет запретов и ограничений либертинизм начал развиваться как реакция на чрезмерно религиозное доминирующее мировоззрение, которое навязывалось англичанам во время Междуцарствия. В статье утверждается, что либертинизм широко пропагандировался в театрах, которые были вновь открыты Карлом II после почти двадцатилетнего перерыва. Доказано, что либертинизм черпает свои идеи из учений Рене Декарта и Томаса Гоббса; его трактуют, как чрезмерный гедонизм и отказ от всех моральных и религиозных догм. Карл II сам показывал пример поведения, который копировали его придворные, и поэтому модели поведения либертинов широко демонстрировались общественности аристократией, которая вновь приобрела влияние с Реставрацией монархии. Я также утверждаю, что так как многие драматурги времён английской Реставрации либо были либертинами, либо описывали поведение и приключения либертинов в своих пьесах, драматический дискурс XVII века породил новый тип английской идентичности – идентичность либертина-аристократа времён английской Реставрации. Соответственно, драматический дискурс и театральные представления семнадцатого века были средством установления, утверждения и распространения либертинского этоса.

Ключевые слова: английская Реставрация, дискурс драмы, идентичность, концепт, либертин, либертинизм.

О. В. Маріна. Лібертинізм у драматургії часів англійської Реставрації: когнітивно-прагматичний аспект. Метою статті є дослідження LIBERTINISM / ЛІБЕРТИНІЗМУ як дискурс-генеруючого концепту часів англійської Реставрації та його проявів у драматичних творах сімнадцятого століття. Увагу зосереджено на драматичному дискурсі сімнадцятого століття і соціально-історичних умовах, що зумовили походження і розвиток лібертинізму в драматичних творах часів англійської Реставрації. У статті стверджується, що у період англійської Реставрації LIBERTINISM / ЛІБЕРТИНІЗМ розвивався разом із такими концептами, як EMPIRE / ІМПЕРІЯ, HONOUR / ЧЕСТЬ, LOVE / ЛЮБОВ, MODE / МОДА, SCIENCE / НАУКА, TRADE / ТОРГІВЛЯ, WIT / ДОТЕПНІСТЬ. Після років заборон і обмежень лібертинізм почав розвиватися як реакція на надмірно релігійний домінуючий світогляд, що був нав’язаний англійцям під час Міжцарювання.У статті стверджується, що лібертинізм широко розповсюджувався в театрах, які були знову відкриті Карлом II після майже двадцятирічної перерви. У статті доведено, що лібертинізм бере свої ідеї з вчень Рене Декарта і Томаса Гоббса; його тлумачать як екстремальний гедонізм і відмову від усіх моральних і релігійних догм. Карл II сам надавав приклад поведінки, який копіювали його придворні, а тому моделі поведінки лібертінів широко демонструвалися широкому загалу аристократією, яка знову набула впливу із Реставрацією монархії. Я також стверджую, що через те, що багато драматургів часів англійської Реставрації або були лібертінами, або писали про поведінку і пригоди лібертінів у своїх п’єсах, драматичний дискурс XVII століття породив новий тип англійської ідентичності – ідентичність лібертіна-аристократа часів англійської Реставрації. Відповідно, драматичний дискурс і театральні вистави сімнадцятого століття були засобом встановлення, ствердження і поширення лібертинського етосу.

Ключові слова: англійська Реставрація, дискурс драми, ідентичність, концепт, лібертін, лібертінізм.

Olena Marina. Libertinism in English Restoration drama: a cognitive-pragmatic perspective. This paper aims to explore LIBERTINISM as a discourse-generative concept of the English Restoration and its manifestations in the 17th century drama. In the focus of attention are: the dramatic discourse of the seventeenth century and social and historical conditions that predetermined the origin and development of libertinism in the Restoration drama. In this article, I argue that during the Restoration LIBERTINISM thrived along with such concepts as EMPIRE, HONOUR, LOVE, MODE, SCIENCE, TRADE, and WIT. It is stated that after years of bans and prohibitions libertinism began to develop as a reaction against an overly religious dominant worldview that was imposed on the English people during the Interregnum. It is confirmed that libertinism was widely disseminated in the play-houses which were reopened by Charles II after almost a twenty-year break. In this article, I argue that libertinism takes its ideas from the teachings of René Descartes and Thomas Hobbes; it is viewed as extreme hedonism and rejection of all moral and religious dogmas. Charles II himself set an example which was emulated by his courtiers and therefore libertine modes of behaviour were demonstrated to the general public as role models by the aristocracy which regained power with the Restoration. I also claim that as during the English Restoration many play wrights either were libertines or wrote about libertine behaviour and adventures in their plays, the dramatic discourse of the seventeenth century gave rise to a new type of English identity–the English Restoration libertine-aristocrat. Accordingly, the dramatic discourse and dramatic performances of the seventeenth century were the means of establishment, reiteration, and dissemination of the libertine ethos.

Key words: concept, dramatic discourse, English Restoration, identity, libertine, libertinism.